Після атаки ХАМАС на Ізраїль 7 жовтня американці несподівано для себе усвідомили, що університети країни є не лише оплотами соціалізму (це сумна реальність багатьох десятиліть), а й осередками геть печерного антисемітизму. А як інакше пояснити масові святкування студентів під гаслами «від річки до моря» (заклик ХАМАС до створення Палестинської держави у тому числі на території Ізраїлю і ціною його знищення), публічні заяви викладачів про те, що потрібно «враховувати контекст дій ХАМАСу», що напад (від якого загинули щонайменше 1200 осіб, більшість – мирні мешканці) був «ударом відплати за дії Ізраїлю». Лише один приклад: 34 студентські організації Гарвардського університету після нападу ХАМАС підписали звернення, в якому заявили що «вважають ізраїльський режим повністю відповідальним за розгортання насильства».

Все це сталося, підкреслю, ще до військової операції Ізраїлю у Секторі Гази, внаслідок якої палестинське населення сектора опинилося на межі гуманітарної катастрофи.

Так, звісно політика Ізраїлю щодо палестинців ніколи не була вегетаріанською. Однак у жорстоких, звірячих убивствах цивільних, дітей, немає контексту і його не потрібно шукати, пояснюючи фестивалі радості в американських вишах після 7 жовтня.

Так, надмірна жорстокість ЦАХАЛ, удари по цивільній інфраструктурі та блокада сектора, яка спричинила штучний голод, заслуговують на максимальний осуд. І міжнародне співтовариство мало б докласти більше зусиль, аби зупинити насилля – як і у випадку з російською агресією. Але дії держави Ізраїль не виправдовують закликів лідерів студентських протестів в американських університетах убивати євреїв, не виправдовують їхню підтримку ісламістських доктрин про смерть Ізраїлю, США та західної цивілізації загалом.

І, до речі, так палко протестуючи проти Ізраїлю, американські студенти чомусь вперто не помічають агресію значно більших масштабів – війни Росії проти України. Чомусь вони не захоплюють університетські кампуси, закликаючи припинити стирати з лиця землі українські міста та убивати українських дітей. Де хоча б один мітинг після ракетних ударів Росії по українських містах чи заява студентських організацій із засудженням дій Москви?

Відсутність реакції на російську агресію промовисто свідчить, що університетські спільноти США у ході «пропалестинських протестів» мотивує не пацифізм чи природня реакція на несправедливість. На жаль, рушієм протестів виявився банальний антисемітизм, який сформувався у сприятливому для нього неомарксистському дискурсі, що домінує в американських університетах. Йому притаманне чорно-біле сприйняття світу, в якому умовні пригноблені мають право на все, а умовні гнобителі (до яких автоматом зарахована уся західна цивілізація) повинні бути знищені.

Саме тому Ізраїль для американського соціаліста – абсолютне зло, яке не має права на існування. США – зло, бо веде агресивні війни, підтримує Ізраїль і взагалі є оплотом капіталізму. А Росія, яка вдало індоктринувала в лівий дискурс міфологеми про власну боротьбу проти «західного колоніалізму» – зло прийнятне, можливо, навіть не зло, а специфічний попутник добра.